На допомогу учням

Редьярд Кіплінг

 Редьярд Кі́плінг — англійський поет і прозаїк. 

                           

     Народження: 30 грудня 1865 р., Мумбаї, Індія

Помер: 18 січня 1936 р., Лондон, Велика Британія





Батьки: Еліс Кіплінг, Джон Локвуд Кіплінг

Балада про схід і захід» аналіз Історія створення. 


За основу «Балади про Схід і Захід» узято реальний випадок, що стався на північно-західному кордоні британської Індії. Місцевий «абрек» на ім’я Камаль із дванадцятьма бійцями втік на заколотний кордон і вкрав лошицю Полковника. Полковничий син вирушає навздогін та Камалем. Він наздогнав Камаля. відбувається поєдинок не на життя, а на смерть. Однак кожний побачив сміливість іншого, і повага до ворога здолала ненависть. Усе закінчилося досить мирно. Камаль і Полковничий син присягнулися на вічну дружбу, стали братами не по крові, а по духу. Переповідаючи цю реальну подію. Р. Кіплінг насичив її філософським змістом. У баладі йдеться не тільки про зіткнення двох чоловіків, двох ворожих сил, а й про конфлікт двох світів — Сходу і Заходу. Це не лише сторони світу, а й утілення різних вірувань, позицій, світоглядів і урешті-решт народів. Па початку і в кінці твору повторюється строфа, яку автор виділяс курсивом: «Захід є Захід, а Схід є Схід, їм не зійтися вдвох. Допоки Землю і Небеса на Суд не покличе Бог: Та Сходу і Заходу вже нема, границь нема поготів, Як сильні стають лицем у лице, хоч вони у різних світів» Дослівно перша фраза балади перекладається так: «Захід є Захід, а Схід є Схід, з місця вони не зійдуть», але весь текст доводить думку про те, що хоча Захід і Схід ніколи не рушать з місця, людина з людиною, незважаючи на різницю в поглядах, національну й релігійну належність, завжди можуть порозумітися Й зблизитися духовно. Це шлях до духовного єднання людства, від чого залежить доля Землі. Світосприйняття письменника відзначається особливою толерантністю. Основна думка — немає Заходу без Сходу, а Сходу — без Заходу, всі частини поєднуються в одному цілому, світ різнобарвний і багатоликий, тому завдання справжньої .людини — увібрати, зрозуміти, поважати й полюбити це розмаїття: завжди є шанс подолати протистояння різних сил та ідей, якщо люди будуть поважати один одного, дотримуватися законів честі й розв’язувати всі конфлікти мирно. Тому завдання справжньої людини — ввібрати, зрозуміти, поважати й полюбити це розмаїття. Це є шлях до оновлення буття всього людства. Ідея балади висловлена не у рефрені, а в словах «той, хто вчора ворогам був, сьогодні товариш нам!» І справа не в тому, що «сильні» гуртуються, а в їхній здатності приносити своєю силою мир туди, де була ворожнеча. Сильні на те й сильні, аби оберігати слабких. Саме це їх і поєднує, і робить «людьми честі”. Слово «благородство» співзвучне зі словом «благо», тобто «добро». Гуманістичний пафос твору — синтез двох начал — Заходу і Сходу, двох світоглядів, цивілізацій двох народів. У творі порушуються проблеми не тільки тогочасної політики Британії щодо східних країн, на першому плані — проблема співіснування різних цивілізацій народів, людей і держав взагалі. Тут автор виступає у ролі Громадянина Світу, якому болить доля всієї Людської Нації. В основу своєї концепції Кіплінг покладає моральний критерій, тому не випадково на початку і в кінці твору згадується Бог і Страшний Суд. Біблійні асоціації підкреслюють авторську думку про моральну відповідальність усіх і кожною та те, що відбувається на Землі. Зло, насильство, війна приводять лише до руйнування людства і людської цивілізації. А мир, взаєморозуміння, злагода можуть запобігти найжорстокішому конфліктові. Автор закликає людей, незважаючи на різницю їхніх релігій і світоглядів, звернутися до вічних цінностей, адже Бог як моральний ідеал є одним для всіх. Події в баладі розвиваються дуже швидко. 


«Балада про схід і захід» сюжет 


Починається твір ліричним зачином («Захід є Захід,а Схід є Схід…»). Зав’язка: викрадешся Камалем лошиці Полковника. Розвиток дій — погоня Полковничого сина за викрадачем. Кульмінаційним є момент, коли Полковничий син падає з коня і Камаль рятує Його. Життя одержує перемогу над смертю, милосердя — над насильством. Кульмінаційний момент в баладі затягуються. Зі сфери вчинку він переходить у сферу моралі. У процесі переговорів Камаль і Полковничий син проникаються повагою один до одного переговори завершуються обміном подарунками: «Вовк вовка тут перестрів! Лошиця твоя. І краще я жертиму стерво гниле. Ніж тому, хто сміявся смерті в лице, заподіяти зможу зле»; «Я мусив честь берегти. В дарунок від батька лошицю візьми — бо справжня людина ти!». Камаль повертаю лошицю і додає до неї сідло, вуздечку й стремена, а також посилає свого сина — найцінніше, що в нього є — служити полковнику. А Полковничий син дарує Камалю свій пістолет, який був для нього символом військової вдачі, сміливості, подолання небезпеки. Завершається все це клятвою на солі, хлібі, траві, ножі та на імені Господа. Розв’язка — примирення ворожих таборів і кінцівка, яка повторює першу строфу. Пейзаж, на тлі якого відбуваються події, досить убогий: «Там праворуч — скала і ліворуч —скала, а між ними — ні деревця». Нічого зайвого, бо вся увага зосереджугться на поєдинку героїв. Гірський потік символізує  бурхливі людські пристрасті. Скелі, що оточують героїв, можна вважати уособленням свободи, до якої прагне кожний із них, і ризикованого життя, і миттєвої смерті, від якої ніхто не застрахований. Нелегко втриматися на скелях, та все ж можливо якщо допоможе рука іншої людини. Тут, немовби на краю землі, все отримує справжню цінність: і життя і честь, і свобода. Запеклий ворог стає другом, а предмет розбрату перетворюються на символ єднання. Екстремальність ситуації виявляє справжню цінність людських якостей. 


«Балада про схід і захід» образи героїв 


У «Баладі про Схід і Захід» образи головних героїв протиставлені один одному. Камаль утілює східну емоційність, гарячкуватість, стихійну вдачу. Полковничий син більш урівноважений, стриманий. Перш ніж вирушити в небезпечну дорогу, він ретельно розпитує товаришів про те, куди міг поїхати Камаль. Однак поступово виявляється, що між героями більше спільного, ніж відмінного. Обидва вони сміливі, не відступають перед труднощами, не бояться ризику, а головне — дотримуються кодексу честі, який завжди був характерний для кращих кіплінгових героїв. Згідно з цим кодексом. Полковничий син не може не вирушити в погоню за викрадачем батькової лошиці, а Камаль не може вбити відчайдушно хоробру людину, знаючи, що має суттєву перевагу: «Надто довго життям завдячуєш ти мені: На двадцять миль тут скелі нема, нема тут жодного пня. Де б мій стрілець не ціпів тебе, не ждала б тебе западня». Відповідно до того ж самого кодексу честі, Камаль не може прийняти в дарунок лошицю, яку він украв, навпаки — він має виявити східну щедрість і подарувати щось дорожче за неї. І Полковничий син, дотримуючись законів честі, з гідністю приймає дарунки й дарує сам. Кіплінг не дає портретних характеристик героїв. Утім, ми наче бачимо перед собою їхні різкі риси обличчя, палаючі очі, швидкі впевнені рухи. Не портретні замальовки характеризують героїв, а їхні слова і вчинки. Символічні образи: кінь, сіль, хліб, ніж, небо, земля. У міфології кінь завжди був символом нестримних пристрастей та інстинктів, символом сонця і водночас потойбічного світу (інакше — Сходу і Заходу), символом смерті й воскресіння, швидкості, волі, вірності, відданості. Хліб — символ добробуту, гостинності, життя, святості, щастя, здоров’я та багатства, астральної тріади — місяця, сонця, Господа (тобто — возз’єднання Сходу і Заходу через моральні заповіді). Сіль — символ гостинності, щирості, дружби, пізнання. Ніж — символ помсти, смерті, сили, духовної снаги, зла, віри, захисту рідної землі. У баладі ніж із засобу боротьби перетворюється на символ єднання (присяга на ножі). Земля — символ вітчизни, духовності, життя, багатства й водночас позитивного і негативного начал, світла й темряви. Небо — символ духовного, божественного начала, протиставленого грішному земному. У міфології Схід і Захід символ життя-смерті, світла-пітьми, добра-зла, початку-кінця, Бога-диявола. Захід сонця пов’язувався, за древніми віруваннями, із місцем перебування мерців. Саме на Заході, за стародавніми міфами багатьох народів, знаходився вхід у потойбічний світ. А Схід — сторона світу, де сонце сходить, тобто де починається життя. У «Словнику символів» знаходимо цікаве тлумачення Сходу-Заходу: «Чому наші голови до болю у хребцях повернені на Захід? Скільки б ми не дивилися на Захід, ми ніколи не побачимо Сонця, яке сходить. Сонце завжди сходило, сходить і буде сходити лише на Сході… Світло завжди йшло зі Сходу! Так кажуть мудрі. І в прямому, і в алегоричному значенні. Жодна релігія не прийшла до людства із Заходу. Окрім, щоправда, «релігії» прагматизму. Страшна релігія. Така «релігія» сприяє лише закам’янінню духу і гасінню вогнів серця, вона знищує Культуру — Культ Світла». Схід і Захід у баладі Кіплінга стають символом вічної непримиренної боротьби різних начал у світі. Однак автор знаходить місце на Землі, де з’єднуються Захід і Схід, це не стільки місце географічне, скільки духовне — це людська душа, де стає можливим подолання протиріч, смерті, ненависті, темряви. Поетична мова балади відзначається стислістю виражальних засобів. Лаконізм, майже документальна точність підкреслюють реалістичність оповіді. Однак автор використовує і тропи, які роблять більш мальовничим, зримим опис подій.



Редьярд Кіплінг "ЯКЩО…"
 

(в перекладі Максима Стріхи)
 

Якщо
спокійний ти перед юрбою,
 

Де
зведено на тебе поговір,
 

Зневірений,
залишився собою,
 

І
зрозумів тягар чужих зневір;
 

Якщо
навчився ти терпляче ждати,
 

Поміж
брехні самому чесним буть,
 

Не
прибирався у святецькі шати
 

І люттю
не відплачував за лють;
 

Якщо ти
мріям не віддавсь на ласку,
 

Якщо ти
владар пристрастям своїм,
 

Якщо
приймаєш Успіх та Поразку
 

І
знаєш, що ціна та сама їм;
 

Якщо
слова твої, немов приманку,
 

Негідник
перед дурнем вихваля,
 

І
знищено твій труд весь доостанку, –
 

А ти
зумієш все почать з нуля;
 

Як все,
твоїми створене руками,
 

Зробити
зможеш ставкою у грі,
 

Програть
і знову працювати роками,
 

Не
згадуючи програші старі;
 

Якщо ти
змусиш Серце, Нерви, Жили,
 

Служить
тобі, як їх уже й нема,
 

І
вистоїш, коли бракує сили
 

І
залишилась Воля лиш сама;
 

Як ти
шляхетний між простого люду,
 

Як ти
простий і серед королів,
 

Якщо на
тебе не зведуть облуди
 

Ні
ворог твій, ні друг твій поготів;
 

Якщо,
забувши біль, поразки, втому,
 

Свій
шанс єдиний зможеш віднайти, –
 

Твій,
сину, світ і все, що є у ньому,
 

Та
більш того – тоді Людина ти!
 
 
 

IF…
 
 

If you can keep your head when all about you
 

Are losing theirs and blaming it on you;
 

If you can trust yourself when all men doubt you,
 

But make allowance for their doubting too:
 

If you can wait and not be tired by waiting,
 

Or, being lied about, don’t deal in lies,
 

Or being hated don’t give way to hating,
 

And yet don’t look too good, nor talk too wise;
 

If you can dream – and not make dreams your master;
 

If you can think – and not make thoughts your aim,
 

If you can meet with Triumph and Disaster
 

And treat those two impostors just the same:
 

If you can bear to hear the truth you’ve spoken
 

Twisted by knaves to make a trap for fools,
 

Or watch the things you gave your life to, broken,
 

And stoop and build ‘em up with worn-out tools;
 

If you can make one heap of all your winnings
 

And risk it on one turn of pitch-and-toss,
 

And lose, and start again at your beginnings,
 

And never breathe a word about your loss:
 

If you can force your heart and nerve and sinew
 

To serve your turn long after they are gone,
 

And so hold on when there is nothing in you
 

Except the Will which says to them: “Hold on!”
 

If you can talk with crowds and keep your virtue,
 

Or walk with Kings – nor lose the common touch,
 

If neither foes nor loving friends can hurt you,
 

If all men count with you, but none too much:
 

If you can fill the unforgiving minute
 

With sixty seconds’ worth of distance run,
 

Yours is the Earth and everything that’s in it,
 

And – which is more – you’ll be a Man, my son!




Редьярд Кіплінг,Аналіз
вірша «Якщо», Запитання та відповіді до теми, зарубіжна література, 7 клас

1.  Зверніть увагу на те, із скількох речень
складається вірш?(Одне велике речення)



2.  Як побудоване речення, яке починається
сполучником якщо? (У ньому обов`язково присутня друга головна частина –
підтвердження того, що відбувається за певних умов.



3.  Давайте відразу знайдемо головну частину
складнопідрядного речення з багатьма однорідними підрядними? (У перекладі
Сверстюка:»Тоді весь світ тобі належить, сину, і більше: ти — Людина, сину
мій», а в перекладі Стуса: «Тоді я певен: ти єси людина і землю всю своєю
назовеш.»



4.  Яка ідея вірша?(Кіплінг сам був
непересічною особистістю. В своїх творах він уславлює сильну особистість,
здатну за будь-яких умов і обставин залишатися Людиною).



5.  Що, з точки зору Кіплінга, необхідно
зробити, щоб мати право називатися Людиною?



6.  Читаємо першу строфу. У яку ситуацію
потрапляє людина?(Всі проти неї, зневірилися, упали духом,  клянуть,
ненавидять, оббріхують. Життєві випробування.) Як веде в такій ситуації
себе справжня людина?( Вірить в себе, намагається вистояти, з`ясовує, чому
так сталося, невтомно чекає свого часу.) Які риси для цього необхідні? (Сила
духу, терпіння, спокій, віра в себе.) Як розумієте слова: «не грати цноти ані
доброти»? (Цнота —  доброчесність, чеснота, моральність. Невинність,
незайманість, непорочність, цнотливість.  Не прикидатися доброчесним,
добрим,  не виправдовуватися, не загравати, а бути таким насправді.)



7.  Сформулюйте головний заповіт першої
строфи. (За будь — яких життєвих негараздів вистояти, не впасти духом,
невтомно чекати свого часу і «не грати цноти», тобто  не виправдовуватися,
не загравати, коли тебе оббрешуть, а залишатися  правдивим, таким, яким ти
є насправді — людиною.)



8.  Читаємо другу строфу. Від чого застерігає
автор людину?( Від мрійництва, культу думки, зазнайства. Буде дано дар,
талант, мрії, думки – не створюй кумирів, не зазнавайся). Чому автор порівнює
Тріумф і Нещастя?(Тріумф – видатний, блискучий успіх, перемога, торжество.
Почуття гордості і радості за свій успіх. В такій ситуації люди часто
зазнаються, пишаються собою, а в нещасті більш простіші, страждають, обдумують.
«Страждання олюднює!». Тому автор застерігає бути людиною і в перемогах, і коли
ти переможений. Прийде слава або станеш нещасливим, все втратиш –
залишайся незворушним. Не опускай руки у розпачі.) Про яке випробування йдеться
в рядках: «Якщо впаде все, чим ти жив, і знову зумієш все почати – і
звести…»?(Все втративши, ризикуй і почни усе спочатку.)



9.  Назвіть риси характеру, які повинна в собі
виховувати справжня людина для подолання труднощів, котрі підстерігають її на
життєвому шляху?(Скромність, оптимізм,  стійкість наполегливість,…)



10. Читаємо третю строфу. Про які труднощі
говориться у цій строфі?(Втрата останньої надії). Що ж в такій ситуації
повинна робити справжня людина?(Бути сильною не лише фізично, а й морально.
Зібрати усю свою волю і вистояти. Отже, мусить жити і боротися, навіть все
втративши. Не жаліти матеріальне, а дбати про духовне.)



11. Назвіть головні образи четвертої строфи. (Юрба,
Король, весь світ).



12. Яку алегорію втілено в образах юрби і
Короля?(Простий народ і влада).



13. Які чесноти повинна мати людина, щоб не загубитися
в юрбі та не пнутися до високих чинів?(Якщо опинишся на соціальному дні, або
зумієш піднестися – не втрать себе, не зрадь собі. Веди себе гідно  з
найгіршими людьми і не втрачай простоти, ставши відомим чи при владі. 
Шляхетність, простота. Шляхетний – який відзначається високими моральними
якостями, який дістав добре виховання, благородний, лицарський, чесний. Вести
себе так, щоб  «ні враг, ні друг, котрого любиш, нічим не можуть
дорікти.»)



14. Як називається  такий  художній
прийом? Яке його значення?(Тріумф – нещастя; «вистоїш» — «упали духом», юрба –
Король. Це антитеза. Протистояння Людини ницим смакам і думкам юрби, здатність
залишатися гідною у стосунках з можновладцями, робити добрі справи, не
хизуючись цим.)



15. Який заповіт дає сину щодо кожної хвилини
життя?(Берегти кожну хвилину. Працювати над собою, не шкодуючи себе. Кожна
хвилина наповнена змістом.)



16. Як називається єдино початок, повторення
однакових слів чи синтаксичних конструкцій на початку віршованих рядків, строф
або речень?(Анафора – «Якщо»). У яких раніше вивчених творах ми зустрічалися з
анафорою?(Шандор Петефі «Коли ти муж – будь мужнім…», Франсуа Війон «Я знаю…»)



17. Що ж, на думку Кіплінга, треба зробити, щоб мати
право називатися Людиною?(Бути стійким у випробуваннях, залишатися самим
собою,  робити добрі справи, не втрачати гідності,  не шкодувати
себе, постійно працювати над собою. Якщо ти зможеш так жити, то світ,
випробувавши тебе, відступить і належатиме тобі, бо ти – Людина!)



18.  Яка провідна думка твору? (Людиною
має право називатися лише той, хто в будь-яких ситуаціях прагне і вміє
залишатися самим собою, йти своїм шляхом у житті, не втрачати почуття гідності
ані перед юрбою, ані перед королем, робити добрі справи, не хизуючись цим.)



19. До якого виду лірики належить вірш?(Філософська
лірика. Намагається одним складним реченням дати відповідь на філософське
питання про справжню сутність Людини.)



20. Кого із героїв вивчених літературних творів
можна назвати справжньою Людиною?









Джеймс Олдрідж





Лексичний  коментар




Дюйм — одиниця довжини в англійській системі мір, рівна 1/12 фута, або 2,54 см.

Фут — одиниця довжини в англійській системі мір, рівна 12 дюймам, або 30,48см.

Миля – одиниця довжини, яка використовується тепер зде­більшого у морській справі, рівна 1852 метрам.

Фунт — основна одиниця ваги в англійській системі мір, рівна 453,5 г.

Хамсин — сухий та спекотний вітер у Єгипті, що дме з пус­телі.

Авантюра — ризикована, сумнівна справа, розрахована на випадковий успіх, без урахування реальних можливостей і при­речена на провал.






    




























Джеймс Олдрідж, «Останній дюйм», Запитання та відповіді до теми, зарубіжна література, 7 клас

 1.  Хто за професією батько хлопчика? (Льотчик.)

2.  Чим займалася компанія, в якій він працював? (Нафтоекспортна компанія, розвідка нафти по єгипетському узбережжю.)

3.  Які стосунки склалися у сім’ї?(Байдужа дружина, син, для якого він був – стороння людина.)

4.  Скільки років сину?(10).

5.  Як звали героїв?(Батько Бен, син Деві).

6.  Які взаємини у сім’ї між батьками та дитиною? Зачитайте.(Син «чужий їм обом, самотній, неприкаяний»).

7.  Як ставився до нього батько?(«Стороння людина, яка не знає про що з ним говорити, різка, небагатослівна в ті лічені хвилини, коли вони були разом.)

8.  Що вирішив Бен?(Взяти з собою у політ сина).

9.  Чому він про це пожалкував?(Хлопчик мав дуже нещасний вигляд, переляканий, його дуже нудило, він опустив голову і тихенько заплакав.)

10. Які риси характеру притаманні батькам?(Черства, плаксива, провінційна мати і різкий, нервовий батько.)

11. Що наказав батько сину, жалів його?(Наказував не плакати, знав, що тон у нього різкий, і сам завжди дивувався, чому не вміє розмовляти з хлопчиком.)

12. Що найголовніше для льотчика?(Посадити літак).

13. На якій відстані треба вирівнювати літак перед посадкою?(6 дюймів. Головне – останній дюйм).

14. Як батько посадив літак?(Легко, мов сніжинка, літак торкнувся землі.)

15. Як називалася бухта і чому?(Акуляча, бо в ній сила-силенна акул.)

16. Звідки запливали акули?(З Червоного моря.)

17. Чого батько сюди прилетів?(Знімати на кіноапарат акул.)

18. Скільки годин він може бути під водою у акваланзі? (Більше години).

19. Які плани були у батька?(Назнімати їх на три тисячі доларів.)

20. Що використовував для приманки акул?(Пів кінської ноги.)

21. Що хвилювало хлопчика?(Чи може їх хтось знайти).



22. Встановіть відповідність та з’єднайте стрілками:

Експозиція          Політ до Акулячої бухти, Бен  водою,

Деві чекає батька, сутичка з акулами.

Зав’язка Стисла розповідь про події до польоту.

Розвиток дії  Бен бере сина з собою. Відчуження  рідними людьми.

Кульмінація Успішне приземлення. Початок нових  родинних стосунків.

Розв’язка Батько та син рятують один одного.

23. Відтворіть ланцюжок подій, проставивши правильну нумерацію.

Страх Деві

Зйомки під водою

Самостійний політ Деві

Акуляча бухта

Допомога пораненому батькові

Сутичка Бена з акулою

Зустріч у лікарні

24. Головна думка оповідання.(Необхідність боротися до останнього дюйма, а також подолання «останнього дюйма», що розділяє людей.)

25. Невже потрібна була екстремальна ситуація, щоб наші герої побачили і розгледіли обличчя один одного? (Екстремальна ситуація допомагає розкрити сутність людини. Людина перестає грати чи вдавати з себе  хорошу чи погану, вона діє. Адже в екстремальній ситуації існує загроза для життя – і тут найкраще проявляються справжні риси характеру, вдача. Справжню людину можна побачити в ситуації, що загрожує її життю).

26. Чи існує проблема батьків і дітей зараз? (Так, в сьогоднішньому складному житті ваші батьки також мають багато проблем. Вони зайняті, заклопотані, їм постійно не вистачає часу. Саме тому вони бувають іноді неуважними до вас. Можливо, і вам потрібно зробити їм крок назустріч?)












Великий російський поет Олександр Сергійович Пушкін  



народився 26 травня 1799 року в Москві

 











               

Пушкін на ліцейському екзамені в Царському Селі. Картина І. Рєпіна (1911)















Пам'ятник О.С. Пушкіну в Царському Селі






І.І.Пущин у А.С.Пушкіна в Михайлівському.






А.С.Пушкін и Наталія Гончарова - жінка поета.








19 жовтня - День Царскосільского ліцею

Конспект уроку

О. Грін «Пурпурові вітрила» Віра в силу надії та справжнього кохання

Мета уроку: ознайомити учнів з головними подіями життя та творчості О. Гріна, допомогти зрозуміти своєрідність образів головних героїв повісті «Пурпурові вітрила», розкрити символічне значення образу пурпурових вітрил; розвивати навички виразного читання, зв'язність усного мовлення, дослідницькі здібності учнів; виховувати віру в прекрасне, прагнення самовдосконалюватися, творити добро своїми руками.

Обладнання:презентація життя та творчості О. Гріна, ілюстрації до твору «Пурпурові вітрила».

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності:

1. Вступне слово вчителя.

2. Повідомлення теми, мети уроку.

Рада вітати всіх присутніх на палубі незвичайного корабля, корабля з пурпуровими вітрилами. Саме на ньому сьогодні ми здійснимо подорож до країни Грінландії. (Де вона? Хто вигадав цю країну?) Звичайно, О. Грін. Він також склав докладну малу країни. Погляньте на неї: ось відомі нам Лісе, Каперна, Зурбаган... Тут мешкають герої творів О. Гріна.

Щоб думки-відповіді чулися всякчас, Щоб ні на мить не збитись з курсу головного. Щасливого шляху, мій юний друг,

Щасливого, як у народі кажуть, плавання!

- Чи звернули ви увагу на жанр твору?

- Які асоціації викликає це слово?

3. Відомості з теорії літератури: (випереджувальне завдання: виступ учня)

Феєрія - (від фея - чарівниця) театральна або циркова вистава, побудована на фантастично-казковому сюжеті й виконувана з використанням найрізноманітніших сценічних ефектів, щоб вразити глядача. Довести, що «Пурпурові вітрила» О. Гріна - феєрія.

II. Актуалізація опорних знань:

К. Паустовський: «Я міг би навести сотні уривків з книжок Гріна, які хвилюють кожного, хто не втратив здатності хвилюватися перед видовищем прекрасного, але читач знайде їх сам».

1. Мікрофон: Яке враження справила на вас повість О. Гріна «Пурпурові вітрила»? Які епізоди вас особливо схвилювали?

2. Створення асоціативного ланцюжка: Які асоціації з'являються у вас, коли ви чуєте вираз «пурпурові вітрила»?

III.Вивчення нового матеріалу:

Хто ж цей невиправний мрійник і вигадник - Олександр Грін?

1. Презентація життя та творчості О. Гріна.

2. Бесіда за змістом повісті:

Наближуємося до селища Каперна! Ось і перші мешканці, що нам зустрілися.

Охарактеризуйте мешканців Каперни та саму Каперну.

Чому Лонгрен сам виховував маленьку доньку Ассоль?

Розкажіть про подію, після якої мешканці Каперни зненавиділи

Лонгрена та його доньку. Оцініть ситуацію: чи правильно вчинив

Лонгрен? Що ним керувало?

Якою росла Ассоль?

За яких умов відбулася зустріч Ассоль з чарівником-фольклористом?

Що напророкував дівчинці Егль? (виразне читання пророцтва).

І поки Ассоль чекає на пурпурові вітрила, ми завітаємо до величного замку, де проживає наш герой Артур Грей.

Що ви знаєте про життя Грея? Яку роль у розкритті характеру хлопчика відіграють епізоди «Картина Христа», «Випадок з Бетсі»,

«Подарунок Бетсі до весілля»? Коли Грей вирішив поєднати своє майбутнє з морем?

Яким був шлях Грея-юнги до Грея-капітана?

Чим схожі Ассоль і Грей? (виразне читання уривків твору)

3. Дослідницька робота:

Коли вперше у творі згадано пурпурові вітрила? У яких випадках слово «пурпурові» пишеться з маленької, а в яких з великої літери? Чим це можна пояснити?

Знайдіть опис пурпурового кольору. Які порівняння і з якою метою використовує автор?

Чи всі розуміють, що відбувається з Греєм? Навіщо Грей возиться із пурпуровими вітрилами замість щоб укласти угоду й відправитись у похід? Який висновок для себе зробив Грей?

4. Перегляд заключного епізоду художнього фільму «Пурпурові вітрила».

IV.Творче переосмислення вивченого:

Яким ви уявляєте майбутнє Ассоль і Грея?

Чи зміняться мешканці Каперни після випадку з пурпуровими вітрилами?

О. Гріну дорікали, що він не пише сучасних творів, він розсердився і запитав: «Хіба «Пурпурові вітрила» не сучасна річ?» Чи актуальна повість сьогодні?

Чи доводилося вам зустрічати (чути про) людей, схожих на героїв повісті О. Гріна «Пурпурові вітрила»?

V.Підсумок уроку:

Заключне слово вчителя.

Романтиків зараз лишилось так мало,

Життя чорно-білим без вигадки стало.

Із вірою в казку ви спробуйте жити

І не поспішайте суворо судити,

Тих, хто мрію здійснити чиюсь забажає.

Творити добро кожен хай поспішає!

Завершуючи подорож, хочу побажати:

За море мрії сягнути,

Ті хвилі швидкі осідлати

У вільнім бігі своїм

вільних птахів перегнати.

Вітрила пурпурові знайти

Та на життєвім шляху їх пильно оберігати!

Домашнє завдання.

Музей у Феодосії 

Музей Олександра Гріна — літературно-меморіальний музей Олександра Гріна в Феодосії, розташований за адресою вул. Галерейна, 10, в будинку де з 1924 по 1929 рік жив письменник. Відкритий 9 липня 1970 року. Бічнуу сторону будинку-музею прикрашає велике рельєфне панно — «Бригантина».

Рішення про створення музею було ухвалене у 1966 році. Перші роки новий музей працював як відділ Феодосійського краєзнавчого музею. Над проектом музею працював московський художник-архітектор, заслужений діяч мистецтв РРФСР   Бродський Савва Григорович ( 1923-1982 ).

Експозиція музею відтворює деталі побуту і робочого кабінету письменника і фантастичний світ його літературних героїв. Біля входу — якір, дубові двері, а замість звичних музейних кімнат — Трюм фрегата, Каюта капітана Геза, Кліперна, Ростральна, Каюта мандрів.

Саме в цьому будинку Олександр Грін створив свої фантастичні оповідання - « Ждессі і Моргіана», «Дорога нікуди», «Золотий ланцюг», частку оповідань.

Музей Гріна — один з найбільш відомих і відвідуваних музеїв міста, тут відкриваються виставки, проходять творчі зустрічі з письменниками, художниками, музикантами. У великому виставковому залі розгорнена експозиція «Грін і сучасність».

 

         

Генріх Гейне  1797-1856

Алмаз запишався б, якби поет порівняв його з людським серцем.

Генріх Гейне

Сторінки життя і творчості

Поет Генріх Гейне народився 13 грудня 1797р. в м. Дюссельдорфі (Німеччина). Його сім’я завжди відчувала матеріальну скруту. Тому юнака відправили в м. Гамбург, де він навчався комерційної справи у свого багатого дядька Соломона Гейне. Генріх відповідав за ділове листування, а у вільний час писав вірші. Першим поштовхом до їх написання стало його нещасливе кохання до кузини Амалії (старшої дочки дядькаСоломона).Вона була дуже привабливою дівчиною, але зростала в атмосфері, де найбільше цінували гроші, кар’єру й спадок. Амалія мріяла про шлюб із багатим чоловіком, який зміг би забезпечити їй заможне життя. Тому щирі почуття юнака не знайшли відповіді. Дівчина згодом вийшла заміж за багатого аристократа, а Г. Гейне залишив комерцію й став відомим поетом, талант якого розквітнув під впливом кохання.

«Коли настав чудовий май...» (1822-1823)

Коментарі. Кохання й душевні страждання — основна тема ранньої лірики Г. Гейне, зокрема його збірки «Книга пісень» (1817-1827), до якої ввійшли поезії з творчого доробку раннього періоду, у тому числі вірш «Коли настав чудовий май», перекладений Лесею Українкою в 1890 р. Переживання ліричного героя виходять далеко за межі біографії митця. У вірші йдеться про високе почуття кохання, що дає життя людському серцю.

Амалія Гейне

* * *

Im wunderschönen Monat Mai,

Als alle Knospen sprangen,

Da ist in meinem Herzen

Die Liebe aufgegangen.

Im wunderschön Monat Mai,

Als alle Vögel sangen,

Da hab’ ich ihr gestanden

Mein Sehnen und Verlangen.

Ван Гог. Кущ бузку. 1890 р.

* * *

Коли настав чудовий май,

Садочків розвивання,

Тоді у серденьку моїм

Прокинулось кохання.

Коли настав чудовий май

І пташок щебетання,

Тоді я милій розказав

Мою журбу й кохання.

(Переклад Лесі Українки)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Визначте повтори у вірші. Розкрийте їх значення у творі. 2. Охарактеризуйте образ ліричного героя. 3. Які ознакифольклору виявилися у вірші?

Порівнюємо. 1. Зіставте оригінал і переклад твору. Чи вдалося перекладачці відтворити зміст оригіналу? Доведіть свою думку прикладами з тексту. 2.      Знайдіть в оригіналі відповідник до метафори Лесі Українки садочків розвивання. Наскільки точним, на ваш погляд, є цей переклад?

Творче завдання. Опишіть (усно) картину, яка постала у вашій уяві під час читання вірша.

• Який із них вам найбільше сподобався? Чому?

У кожного з вас є величезні скарби,

                                                               які ви мало цінуєте.

О. Генрі

                                                                                                  

По-справжньому зворушлива, одночасно сумна і щаслива історія О. Генрі «Дари волхвів» є однією з найпопулярніших і відомих серед інших його історій. 

Аналіз оповідання 

Назва оповідання досить символічно волхви були відомі тим, що побачивши на небі східну зірку, вирушили з подарунками до щойно народженому Ісусу Христу. З тих пір напередодні Різдва люди дарують один одному подарунки. На перший погляд, «Дари волхвів» – це історія про подарунки, які зробили один одному подружжя на свято, але якщо подивитися глибше ця історія про куди більш значущих, можна сказати, безцінних речах. Оповідання «Дари волхвів» присвячений чистої любові, якої не чуже справжнє самопожертву. 

Короткий зміст оповідання 

Джим і Делла одружена пара, яка змушена жити в бідності. Незважаючи на це, чоловік і дружина щиро люблять один одного і напередодні Різдва відчайдушно бажають подарувати одне одному гарні, якісні подарунки. О. Генрі показує, що в цій сім’ї є дві цінні речі це розкішне волосся Делли і дорогоцінні години Джима, які йому подарував батько. У Делли зібралася крихітна, жалюгідна сума один долар вісімдесят сім центів, – і на ці гроші вона точно вже не зможе купити гарний подарунок чоловікові. Тому вона вирішує продати свої густі й гарне волосся, і підстригає їх, щоб з’явилася можливість купити коханому чоловікові ланцюжок для його золотих годинників. Але коли вона підносить Джиму свій продуманий, чудовий подарунок, Делла розуміє, що її чоловік продав свій коштовний годинник, щоб купити для її чарівних волосся черепаховий гребінь. Джим теж не міг залишити улюблену дружину без подарунка, і як би йому не була дорога пам’ять про батька, він вирішує продати єдину цінність, що у нього є для того, щоб порадувати Деллу. 

Моральні цінності головних героїв 

Подарунки, які подружжя придбало один для одного, вже не можуть бути використані ними, але як раз не це найголовніше. Важливо зрозуміти, чому так вийшло, адже обидва герої хотіли зробити все можливе для того, щоб коханий або кохана були щасливі. І саме таким сюжетом О. Генрі розкриває справжню цінність любові, а точніше її безцінність і чистоту. Адже справа не в тому, які подарунки Джим і Делла вибрали, важливо те, що вони зробили для того, щоб порадувати один одного. І їх обопільна жертва, обопільна відданість не має грошовій або який-небудь іншої ціни, справжня любов їх найкращий подарунок, і крім неї, їм нічого не потрібно. Адже один для одного вони не побоялися продати останнє, що у них було. Найдивовижніше, що О. Генрі вдається розкрити таку багатогранну і досить складну тему простим, невеликим розповіддю, причому наповненим гумором і приголомшливим оптимізмом. Його головні герої люди, які ніколи не сумують, і незважаючи на те, що вони, здавалося б, багато чого втратили, купивши непотрібні подарунки, вони не впадають у відчай навпаки, нічого важливого Джим і Делла не втрачали, адже справжнісіньке і важливе, що у них Тобто це їх безцінна любов один до одного. 

  

       

Волхви ...

        За євангельською легендою, коли на світ з’явився Ісус, на сході спалахнула Зірка. Три волхви (мудреці, чародії, ворожбити), побачивши її, зрозуміли, що народився спаситель світу, і вирушили з далеких країн Аравійської землі, щоб поклонитися Божественному Маляті-месії. Вони несли у подарунок Ісусу золото (знак земного владарювання), ладан(знак божественного походження і небесної влади) і мірру (ароматичну смолу, якою намазували померлих, натяк на майбутнє розп’яття Христа та Його муки). За переказами, так і з’явився звичай дарувати рідним і друзям подарунки.

Волхви приходять в кожен дім,

Де є кохання. Веселий дзвін

Дзвіночків тихих людських сердець,

Де є щасливий в казках кінець,

Де сняться гарні, ласкаві сни,

Де взимку гріє тепло весни,

Де справи добрі життя дають –

Волхви приходять і там живуть!

Дорогі мої учні! 

 Бажання творити  добро, любити, співчувати, інколи навіть чимось жертвувати , значно важливіше й вище за матеріальне. Адже самовідданість, жертовність, щирість, душевна щедрість – це ті дари, котрі, неможливо придбати в жодному магазині. Їх треба мати в душі. Але тільки говорити про це замало. Треба діяти. Саме цьому й вчить притча, яку я вам із задоволенням дарую.

Один юнак прийшов якось до мудреця і сказав:

-         Учителю! Ти радив мені в думках повторювати фразу : «Я приймаю радість у своє життя». Я повторюю її щоденно багато разів, а радості у моєму житті як не було, так і немає. Я такий же самотній, як і був...Що ж мені робити?

      Мудрець мовчки поклав перед юнаком предмети, які перші потрапили на очі – ложку, чашку та свічку – і попросив:

-         Назви, що ти вибираєш із них.

-         Ложку, - відповів юнак.

-         Промов це разів п’ять!- попросив старенький.

-         Я вибираю ложку,- виморив юнак п’ять разів.

-         Ось бачиш,- сказав учитель,- повторюй ти хоч мільйон разів у день. Що вибираєш ложку. Вона не стане твоєю. Треба простягнути руку й узяти її. ТРЕБА ДІЯТИ!!!!

То ж, дійте! Творіть, самовдосконалюйтеся, не залишайте свої серця байдужими до оточуючих, умійте робити добро іншим, і тоді світ обов’язково стане кращим, а душі ваші ніколи не позбавляться чистих людських почуттів – любові, щирості  та людяності!